Поради батькам для роботи з обдарованими дітьми

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона б могла знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявлення співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздим.
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумнів, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
• Допомагати дитині глибше пізнати себе. Виявляти симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

Пам’ятка для батьків

• Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
• Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
• Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
• Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення ( грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
• Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права ( на навчання, відпочинок тощо ) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).
• Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.
• Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.
• Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.
• Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.
• Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.

Як домогтись оптимальної швидкості читання дитини в 1 класі?

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини налаштована так, що запам'ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: «Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин.
2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин.
3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній».
4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу.
5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.
6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 сек спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.
7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.
8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.
9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» діти прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

Перше кохання вашої дитини – що робити батькам?

Перше кохання - це завжди прекрасно, правда? Мабуть, так, але лише поки ситуація не стосується твоєї дитини, яка вчора ще був крихітною і беззахисною, а сьогодні вже пробує проявляти самостійність, до якої батьки найчастіше зовсім не готові. Однак протягом життя не зупинити, як і процес дорослішання.

Тому головна і першочергова порада батькам - зберігайте спокій і ні в якому разі не ущемляйте дитину в його романтичних поривах. Адже перша любов вашої дитини може прийти не в 16 років, як пишуть класики, а в будь-який момент з тих пір, як малюк навчився ходити і говорити. І саме від реакції батьків на перше захоплення дитини залежатимуть ваші з нею подальші взаємини і рівень довіри з її боку. Тактику дій батькам необхідно вибирати відповідно до віку закоханої дитини: дошкільник, молодший школяр, підліток і старшокласник.

Дошкільник:

Це перше почуття - природний етап розвитку і дорослішання особистості маленької людинки. Батькам необхідно звернути увагу, в кого зазвичай закохується ваш малюк, таким чином, ви легко зрозумієте, що для нього стоїть на першому місці: краса, сила, спритність, сміливість або, навпаки, задерикуватість і хуліганство. У дитячому садку діти зазвичай закохуються не в людину, а в якості, якими вона володіє.

Молодший школяр:

Цей вік є переломним для дитини. Якщо в дитячому садку малюк не соромився відкрито виражати свої почуття, то зараз з'являється пасивність і скромність. Дитина ще не виробила оптимальну модель відносин з протилежною статтю. І часто висловлює свої почуття через агресію і заперечення. Хлопчик може обстріляти вподобану дівчинку з рогатки. А дівчатка зазвичай ховають свої почуття за насмішками і показною байдужістю. Спробуйте домовитися з дитиною, як з дорослим. Якщо хочете, щоб дитина охоче йшла на контакт, підкреслюйте її самостійність, незалежність і право вибору. А перш ніж лаяти маленького забіяку, спробуйте розібратися в причинно-наслідковому зв'язку. Тільки не намагайтеся тиснути на дитину і пояснювати, що "навчання - перш за все". Навчання і кохання - це зовсім різні речі, і одне не суперечить іншому. Завдання батьків пояснити дитині, що хороша успішність - це ще один козир для залучення уваги до своєї персони.

Підліток:

Це найскладніший вік. Думка дорослих ставиться під сумнів і з'являється підлітковий максималізм: "Я сам все знаю краще за вас. Не лізьте в моє життя". Дуже часто в 13-14 років дитина вважає, що їй лізуть в душу, і стає замкнутою. Підлітки можуть завести роман, щоб самоствердитися перед друзями. Причому в якості об'єкта для поклоніння вони зазвичай вибирають того, хто подобається, в першу чергу, друзям. Їм важливо, щоб оточуючі заздрили і захоплювалися. Перш за все постарайтеся пристосуватися до змін у дитині і притримуйте свої претензії при собі. Якщо ви не поділяєте її смаків - мовчіть. Спробуйте вивести дитину на відверту розмову, щоб зрозуміти, що її приваблює в обранцеві. Тільки не забувайте, що розмова і моралізаторство - це зовсім різні речі. Постійно, але ненав'язливо говорите дитині, яка вона гарна, розумна, дотепна, сильна і т.д. Найголовніше, хвалити від душі. Дитина повинна бути впевнена в собі, тоді вона не стане самоутверджуватися за рахунок оточуючих і буде шукати самого гідного обранця. І не забудьте, коректно та продумано поговорити про контрацепцію, навіть якщо вам здається, що ще занадто рано. Інакше потім буде пізно.

Старшокласник:

У цьому віці у більшості підлітків вже сформувалися уявлення про ідеального обранця. І якщо він зустрічається, то все інше стає неважливим. Поясніть дитині, що перше кохання, це не обов'язково кохання на все життя. Не треба ідеалізувати свого коханого. Він не єдиний представник протилежної статі і швидше за все не ідеал. Тому не варто відразу кидатися у вир з головою. Попереду буде багато цікавого. Якщо дитина категорично не погоджується слухати ваших порад, не тисніть, нехай чинить по-своєму. Помилиться - набуде досвіду. Чим більше ви протестуєте, тим більше бажання вашого дорослого чада зробити все навпаки. І найголовніше не намагайтеся посварити молодих закоханих. Інакше потім, за будь-якого результату, ви будете винні через невдале життя. Дитина вже давно виросла і має право сама вирішувати, як їй далі жити.

10 порад батькам ліворукої дитини

1. Дорослі не повинні ніколи, ні за яких обставин показувати ліворукій дитині негативне ставлення до ліворукості.
2. Намагайтеся дотримуватися єдиної тактики стосунків із дитиною. Розбрат у сім’ї і неузгодженість вимог батьків до дитини завжди ускладнюють ситуацію.
3. Необхідно навчитися уважно спостерігати за своєю дитиною, бачити й розрізняти її стани, знати причини її прикростей і радостей, розуміти її проблеми, допомагати їй їх переборювати.
4. Ліворукість — індивідуальний варіант норми, тому труднощі, які виникають у лівші, зовсім не обов’язково пов’язані з її ліворукістю, такі самі проблеми можуть бути й у праворукої дитини.
5. Не рекомендується «пробувати» навчити дитину працювати правою рукою, тим більше наполягати на цьому. Переучування може спричинити серйозні порушення здоров’я.
6. Визначити провідну руку доцільно в 4—4,5 року й не змінювати її, навіть якщо якість письма й малювання не вельми задовольнятиме вас.
7. Навчіть ліворуку дитину правильно сидіти за робочим столом, правильно тримати ручку, розташовувати зошит. Під час письма, малювання, читання світло має падати з правого боку.
8. Під час навчання письма використовуйте «Прописи для ліворуких дітей». Пам’ятайте, методику безвідривного письма ні в якому разі не слід застосовувати під час навчання ліворуких дітей. Крім того, ані правонахилене, ані лівонахилене письмо практично неможливе для лівші, бо дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма.
9. Не змушуйте ліворуку дитину читати, якщо вона сама відмовляється, навіть якщо ви переконані, що вона знає всі букви. Складайте букви з їхніх елементів, пишіть букви, грайте з буквами — ця робота полегшить дитині розпізнавання букв і процес навчання читання. Дзеркальне письмо, яке часто зустрічається й у праворуких, і в не перенавчених ліворуких дітей, зазвичай зникає до 8—10 років, коли остаточно формуються стабільні зв’язки між півкулями.
10. Ваша дитина потребує особливої уваги й підходу, але не тому, що вона ліворука, а тому, що кожна дитина унікальна й неповторна. І від вашого розуміння, любові, терпіння, вміння вчасно допомогти залежать успіхи вашого маляти. З якими б труднощами не зустрілося ліворуке маля й у дитячому садку, і в школі, воно з успіхом переборе будь-які негаразди, якщо постійно відчуватиме батьківську підтримку, розуміння й любов, а також не відчуватиме негативного ставлення до ліворукості в людей, чия думка для нього дорога.

Рекомендації психолога батькам щодо розвитку пізнавальної сфери дітей

Увага

• У кожне заняття включайте вправи, ігри на розвиток уваги, широко представлені в літературі для педагогів і батьків.
• Включайте в заняття завдання, що потребують тривалого зосередження: намалювати місто, побудувати міст, прослухати і переказати казку тощо.
• Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, у старій книзі на одній зі сторінок закреслювати олівцем усі букви «а», намагаючись не пропускати їх (завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі букви «а», обвести у кружечок усі букви «к», підкреслити всі букви «о»).
• Використовуйте дидактичні ігри з чітко вираженими правилами.
• Регулярно включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: можна виконувати будівлі з конструкторів, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форму яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.
• Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти, заохочуючи тих дітей, хто намагається частіше відповідати на них.
• Учіть порівнювати, аналізувати зразок і результати своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.
• На уроках у школі від дітей буде потрібно швидке переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Цю властивість уваги можна формувати за допомогою рухових вправ. Дитина повинна починати, виконувати й закінчувати свої дії за командою дорослого, швидко переходячи від одного виду рухів до іншого: стрибати, зупинятися, крокувати тощо.

Пам 'ять

• Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, сполучіть словесне пояснення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.
• До дітей з недостатньо добре розвиненою слуховою пам'яттю необхідний індивідуальний підхід: опора не тільки на слух, а й на інші органи почуттів (зір, нюх, дотик).
• Для поліпшення процесу пам'яті виховуйте в дітей прийоми осмисленого запам'ятовування і пригадування, уміння: аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності.

Мислення

• Включайте в заняття завдання на: порівняння пари предметів або явищ — знаходження подібності й відмінностей між ними; класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками; знаходження «зайвого» слова або зображення.
• Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки включати копіювання зразка і відпрацьовування окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.
• Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.
• З метою розвитку мовлення: після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте, відповісти на запитання, поставити свої; розвивайте в дітей уміння будувати розповідь за картинкою.

Дрібна моторика

Розвиток дрібної моторики перебуває у тісному зв'язку з розвитком мовлення й мисленням дитини. Тому бажано щодня робити якісь вправи: катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки; розминати пальцями пластилін; стискати й розтискати кулачки, при цьому можна уявляти, начебто кулачок — пуп'янок квітки (уранці він прокинувся й розкрився, а ввечері заснув — закрився, сховався); збирати всі пальчики в пучку; нанизувати великі ґудзики, намистини, кульки на нитку; намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець; закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиком.

ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Коли говорять про готовність до школи то мають на увазі не окремі вміння та навички, а їх певний набір у якому присутні всі основні компоненти. Традиційно відокремлюють три риси шкільної зрілості інтелектуальний, емоційний та соціальний.

1. Інтелектуальна зрілість - це вміння концентрувати увагу, вміння вловити основні зв’язки між явищами (аналітичне мислення),це диференційоване сприйняття (наприклад вміння відокремити фігуру від фону),вміння копіювати приклад (крапки, літери),а також достатній рівень розвитку зорово-моторної координації. У дитини також повинна бути розвинуте мовлення.
2. Емоційна зрілість - вміння регулювати свою поведінку, можливість достатньо довгий час виконувати не дуже цікаві завдання.
3. До соціальної зрілості відноситься потреба дитини у спілкуванні з однолітками та вмінні спілкуватись, а також вміння виконувати роль учня.

Все перелічене є психологічною готовністю до навчання в умовах школи. Це той фундамент на якому будуються знання та вміння. Якщо не має фундаменту, яким є сформованість перелічених категорій, то надбудови у вигляді отриманих знань, вмінь та навичок (навчання лічбі, читанню) будуть розламуватись як картковий будинок. Дитина, яка не готова до шкільного навчання не може зосередитись на уроці, вона часто відволікається, губить слова пояснень нового матеріалу, не в змозі працювати в загальному ритмі роботи класу.

Навіть не всі діти 6-річного віку готові до навчання, хоча вони вміють добре читати та рахувати. Тому говорячи про 6-літніх дітей також важливо у яких умовах вони будуть навчатися. Потрібен економний режим в усіх формах: ігрова форма навчання, не повинно бути інтенсивності при навчанні, режим занять,який не забороняє надовго рухливу активність дитини, не повинно бути домашніх завдань, для дітей яких залишають у групі подовженого дня повинна бути можливість для денного сну. Одним словом сама обстановка та проведення занять для 6-літніх дітей повинні бути більше схожими на розклад дитячого садочку, а не школи у звичному розумінні.

Що необхідно вміти дитині у віці 5-6 років? Дитина повинна мати вміння соціального життя, почувати себе впевнено знаходячись поза стінами дому. Особливо це відноситься до домашніх дітей.

Потрібно вміти самостійно вдягатись та роздягатись, перевзуватись, зав’язувати взуття, вміти користуватись туалетом. Обов’язково потрібно піклуватися про здоров’я – навчання у школі потребує певних зусиль та навантаження усього організму. Тому важлива і фізична підготовка. Розвивайте моторику - це допоможе дитині навчитись навикам письма: грайте у пальчикові ігри, малюйте, ліпить, працюйте з ножицями, робить аплікації. Читайте дитині книги - це один з найефективніших способів розвитку мови, мислення, уяви, уваги та пам’яті. Але це повинно бути не просто читання, а активне обговорення прочитаного, обмін думками. Вміння дитини читати та рахувати також не буде зайвим. Зараз є багато літератури про допомогу батькам які готують дитину до школи.

Як напрацювати у дитині увагу та підготувати до шкільних занять по 35-40 хвилин? Багато у цьому плані залежить від характеру дитини, від її темпераменту. Відомий психолог М.Безруких пише, що «лише до 9-10 років відбувається різка зміна, і тоді діти зможуть працювати довго. А у 6-7 років дитина легко піддається реакції на приваблюючі чинники та швидко відволікається». Добре допомагають вихованню уваги настільні ігри, гра у конструктор, заняття ліпкою, аплікацією, тобто ті ігри, які продовжуються певний час. Доводити розпочате діло до кінця не залишаючи його на пів шляху - це теж виховання не тільки вольових якостей, але й зосередженості.

Речі, які не слід казати дітям:

1. "Коли я був у твоєму віці...".
   //Дитина чує: "Твої проблеми не важливі, мені було важче".//
2. "Ти просто не розумієш!".
   //Дитина чує: "Ти не спроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі".//
3. "Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми".
   //Дитина чує: "У тебе немає справжніх проблем".//
4. "У мене немає часу, щоб вислухати тебе...".
   //Дитина чує: "Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ".//
5. "Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю...".
   //Дитина чує: "Роби правильно, а я не зобов'язаний так чинити, адже я вже дорослий".//
6. "Тому, що я наказав тобі!".
   //Дитина чує: "Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною".//
7. "Та чому ж ти не можеш бути схожим на...?".
   //Дитина чує: "Мені прикро, що ти не хтось інший".//
8. "Одного разу ти повернешся до цього дня...".
   //Дитина чує: "Забудь про сьогодні й зосередься на завтрашньому дні".//

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей?

Правило 1: Не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й ... вас.

Правило 2: заспокойтесь. Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні - все одно, що включити в автомобілі „газ” і натиснути на гальма.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і сімка – достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначущіші для неї самої.

Правило 6 - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 7 – найважче: оцінка повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусідського Івана.

Правило 8: не скупіться на похвалу; будуючи стосунки з власною дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки.

Правило 9: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль.

Правило 10: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти.

Правило 11: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. Якщо ж в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя у навчанні.

Для того, щоб усі правила виявились ефективними, необхідно їх об’єднувати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення.